Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР) – держава, створена в листопаді 1918 року на частині українських земель, що входили до Австро-Угорської імперії.

 

Після розпаду в жовтні 1918 року Австро-Угорської імперії на кілька незалежних держав, патріотичні сили Західної України вдалися до ряду заходів зі створення власної держави. Зокрема, в період із вересня 1918 року у Львові було створено: Український Генеральний Військовий Комісаріат, голова - сотник Легіону Українських Січових Стрільців Дмитро Вітовський, Українську Народну Раду – політичний представницький орган українського народу в Австро-Угорській імперії. 19 жовтня 1918 року було проголошено Українську державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття. Президентом Української Народної Ради було обрано Євгена Петрушевича. УНРада, мотивуючи свої наміри правом українського народу на власну державу, звернулася до австрійського уряду з питання про передачу їй усієї повноти влади в Галичині та Буковині, на що отримала категоричну відмову. Тоді було вирішено взяти владу у Львові збройним шляхом. У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 року стрілецькі частини, які очолював сотник Дмитро Вітовський, зайняли всі найважливіші урядові установи в місті. Таким чином, було створено Західно-Українську Народну Республіку, до складу якої увійшли українські етнічні землі – Галичина, Буковина та Закарпаття. У той час Польща, не бажаючи втратити Галичину розпочала військові дії, внаслідок яких уряд ЗУНР переїжджав до Тернополя, Станіславова (тепер Івано-Франківськ), а також перебував у екзилі в Кам'янці-Подільському. Важливим здобутком діяльності ЗУНР було урочисте проголошення 22 січня 1919 року в Києві Акту про Злуку ЗУНР і УНР (Наддніпрянська Україна) в єдину соборну Українську Народну Республіку. Екзильний уряд ЗУНР припинив існування 15 березня 1923 року.


Facebook

1000 символів ліворуч